18 квітня виповнилося 105 років від дня народження Івана Володимировича Пилипчука, людини із плеяди незаслужено забутих наших земляків, який всю свою невгамовну вдачу віддав вивченню історії та археології Дашівщини.
Нажаль, дуже мало збереглося свідчень про його життя та діяльність, його рукописні історичні дослідження розпорошені, недоступні широкому загалу, хоча мають неабияку історичну цінність, адже вони, фактично, єдині, що носять ністільки фундаментальний науковий характер.
Те, що ми зуміли узнати про цю непересічну людину, до сорому, мало...
Іван Волоимирович Пилипчук (18 квітня 1919 - 6 грудня 1989 рр.) народився в с.Борисівка на Вінниччині в селянській родині. Працював землеміром при райкомі партії. Заочно закінчив історичний факультет педагогічного інституту. Переїхав в Дашів, працював учителем історії. Став засновником історичного музею при Дашівській середній школі. Зі своїми гуртківцями вів археологічні дослідження нашого краю. Його статті неодноразово друкувалися в регіональних періодичних виданнях.
В нашій бібліотеці збереглися рукописи краєзнавця. Декілька з яких ми оцифрували й створили друковані видання для наших користувачів:
Я дуже добре його пам'ятаю. Він був моїм учителем історії. Ним був створений краєзнавчий гурток. Я була старостою цього гуртка.
ВідповістиВидалитиНіколи не забуду, як він водив нас на археологічні розкопки. Це було так цікаво. Не знаю, як він знаходив ці місця на валу, в урочищі Гегове, але ми реально діставали звідти гончарний посуд. Зрозуміло що діставали його по шматках. Потім в музеї його чистили і склеювали. Іноді вдавалось навіть зібрати цілу посудину. В шкільному музеї було багато такого посуду.
Колись ми з ним написали допис у газету про наші розкопки.
Після того мені мішками йшли листи. Навіть з Болгарії.
Світла пам'ять Івану Володимировичу. Про нього залишилися лише теплі спогади.