1.
Ймовірно 600 років від першої писемної згадки про містечко Дашів
у літописному зводі ( за однією версією 1420 рік, за іншою – 1391)
2.
475 років (1545 рік) – люстрація Вінницького та Брацлавського замків. Перша
письмова згадка про с. Копіївка.
3.
435 років тому (1585р) Дашів був проданий українським магнатам Костянтину
та Софії Острозьким за 300 кіп
4.
370 років (1650р., зима) - антипольське повстання на території Кальницького
полку;
5.
370 років (1650 р.) - видано «Опис України» Г. Левассера де Боплана з
цінними відомостями про Поділля та Брацлавщину XVII ст.
6.
235 років тому (1785 р.) Дашів згорів в полум’ї пожежі. На згарищі залишилося лише кілька десятків будинків – і це з
цілого містечка… (спалено гайдамаками ). Юзеф Вінцент Плятер постановляє
негайно відбудувати і Дашів, і його фільварки – а ще закласти в поселенні свою
резиденцію.
7.
225 років тому (1795 р.) Дашівськй ключ графа В.В.Потоцького складався із
11 поселень, серед яких містечка Кальник і Дашів, села Шабельня, Купчинці,
Кантелина, Пархомівка, Фронтівка, Кошлани, Сорока, Польове і Талалаївка, де в
1804 році проживало 3 617 душ чоловічої статі.
8.
195 років (1825 р.) Дашів на гравюрах Антонія Ланге:
9.
190 років тому (1830 рік) у вир польського визвольного повстання ( листопад
1830 року – травень 1831року) була втягнута Дашівська волость Теклі Потоцької.
Над маєтком нависла загроза конфіскації до імперської казки. І лише 1850 році,
після довгих судових тяжб, 16 вересня Липовецький справник повідомив графиню
про рішення Ліквідаційної комісії на її користь.
10.
175 років тому (1845 р.) в Дашеві діяли суконна (мануфактурна) фабрика,
каретна фабрика, яка свою продукцію продавала в межах губернії та на півдні
(Балта). Особливо славилися дашівські ресорні екіпажі, які охоче купували в
містах та панських маєтках.
11.
165 років тому (05 лютого 1855 року) графиня Текля Потоцька та її сини
Володимир та Станіслав «чотири тисячі триста п’ятдесят два чоловіки і чотири
тисячі чотириста шістдесят сім жінок з їхніми сімействами звільнили у звання
зобов’язаних селян, що було умовою, висунутою царем Миколою І, прощення графа
Володимира Потоцького.
Тимчасово
зобов’язані селяни – категорія колишніх
поміщицьких селян, яких було звільнено від кріпацької залежності, але не
переведено на викуп. Укладався договір між селянами та поміщиком за яким між
ними виникали обов’язкові відносини: поміщик зберігав право власності на всі
належні йому землі, а селянин отримував у користування садибу та наділ польової
землі. За це селяни мусили розрахуватися повинностями. До панщини залучалися
чоловіки віком від 18 до 55 років та жінки віком від 17 до 50 років. За кожний
подушний наділ чоловік повинен був відробити за рік 40, а жінка – 30 днів, з
них 3/5 влітку.
Текля Потоцька
(1786-1869). Після смерті Станіслава Щесни Потоцького (1752-1805), власника Умані,
Тульчина та інших поселень України, Дашівщина перейшла у володіння його сина
від першого шлюбу з Юзефіною Амалією Мнішек (1752-1798) Володимира Щесни
Потоцького (1789-1812). Його дружина княжна Текля Геронімівна Сангушко
(1786-1869) принесла Володимиру в посаг Бабин, Яблуновицю, Скибин, Стрижаків, Синарну,
Добровиці, Даньківку, Паріївку, Василівку. Після загибелі на війні
(російсько-французька війна 1812-184 рр.) в березні1812 року Володимира
Потоцького його дружина стала власницею маєтку.
Під час польського повстання 1830-1831 років
перебувала в Парижі, але на підтримку повстанців було закладено у борг
половину Дашівського маєтку. Її син
Володимир (1810-1880) був одним із керівників повстання й після поразки
змушений був емігрувати з повстанцями за кордон.
За його повернення та за Дашівські
маєтності, що підлягали конфіскації, довгі 19 років боролася всіма можливими
способами Текля Потоцька.
У січні 1853 року Уманський повітовий суд
прийняв постанову, згідно з якою графиня Текля Потоцька «Дашівську волость
уступила… своєму синові графу Володимиру Потоцькому». Підвисочанську
волость – на користь сина Станіслава Потоцького, залишивши за собою право на
одну голованівську волость.
У 1869 році Текля Потоцька-Сангушко
померла. Її поховали на польському кладовищі в Голованівську. На могильному
камені у вигляді колони із сірого граніту було вибито: «Теклі княгині сангушко,
народженій 1790 року, померлій 28 грудня 1869 року її діти Казимир, Марія і
Жюльєн (діти від другого таємного шлюбу із її камердинером Миколаєм Томою).
12.
160 років тому ( 1860 рік) в Дашівській волості було 11 сіл, в яких
проживало 5002 душі чоловічої статі. Вони разом із дружинами та дітьми
обробляли 9557 десятин орної та
сінокісної землі, збирали ягоди, Гриби, рубали хмиз на 2018 десятинах лісу.
Щорічний прибуток від землі і вітряків та корчм складав 16 000 рублів сріблом.
Власники
Дашівського маєтку з другої половини ХІХ століття до початку ХХ століття. У 1880 , після смерті
Володимира Володимировича Потоцького, вся маєтність Дашівських та
Підвисочанських земель (старший брат Станіслав Володимирович Потоцький (1808-1874)
був бездітним й після його смерті Підвисочанські землі перйшли у володіння
Володимира Потоцького) перейшла його єдиній донці від шлюбу з француженкою
Генрікою Депрес (1817-…), що народилася в селі Жаданівка (Жадани) сусідньому з
Дашевом маєтку Потоцьких, Марії (1847-1907), яка була одружена з графом Адамом
Ернестовичем Ржевуцьким. Другий шлюб Марії з князем Вітольдом
Святополк-Четвертинським (1850-1909 ,Дашів). Спадкоємцями Марії Володимирівни
стали діти Вацлав та Ернестина Ржевуцькі. Останньою власницею Дашева стала
донька передчасно померлого у 1908 році Вацлава Ржевуцького – Софія (заміжня за
князем Подгорським).
13.
155 років тому (1865 рік) в Дашеві діяло 3 синагоги.
14.
120 років тому
Дашівська волость-
адміністративно-територіальна
одиниця Липовецького повіту Київської губернії з центром у містечку Дашів.
Станом на 01.01.1900 року. Волосне правління знаходиться в містечку Новий
Дашів. До складу волості входить: 3 містечка ( Новий Дашів, Старий Дашів,
Китайгород), 3 села (Кальник, Копіївка, Купчинці), 2 хутори, 1 цукровий завод,
4 ферми та 19 лісових сторожок та урочищ. В волості числиться: 17531 жителів
обох статей. 14159 православних, 388 католиків, 23 лютеранина й 2961 євреїв.
Всієї землі в волості 17245 десятин.
15.
100-річчя подій революції 1918-1920 років на терені Дашівщини.
16.
100 років тому (1920 рік) - навесні
в Дашів вступили польські війська, які з боєм витіснили Червону армію. Польські літаки бомбили міст
через ріку Соб, пошкодили його. 12 травня 1920 року були запроваджені
надзвичайні суди – наших земляків нещадно били та грабували. Допікали людям
дрібні отаманчики, які захопили Дашів, шаблями зарубали 25 чоловіків, а
населення пограбували. В краї велися кровопролитні бої між радянськими
військами та військами С.Петлюри. По лінії Гайсин – Дашів – Іллінці вела бої 14
армія, до якої входили 12,18,8 кавалерійські дивізії, їм протистояли: армія
С.Петлюри та 13,18 та 7 польські дивізії.
17.
100 років від дня народження Олексія Несторовича Джонуа (1920 р.),
абхазького поета, прозаїка, перекладача. У період фашистської окупації
Вінниччини був бійцем партизанського загону «За Батьківщину» (іллінецький
р-он).
18.
45 років (1975 р.) – відкриття Дашівської музичної школи.
19.
40 років (1980 рік) від дня смерті Ярослава Івашкевича(1894 рік, с.Кальник),
письменника, перекладача, літературознавця, редактора журналів, дипломата.
Автора збірок поезій «Восьмивірші», «Завтра жнива», повістей «Місяць сходить»,
«Червоні щити», «Стара цегельня», Драматичного твору «Весілля Бальзака», драми
«Маскарад», широкого епічного полотна – роману-трилогії «Честь і слава»
20.
25 років (1995 р) – відкриття Музею Партизанської Слави.
21.
20 років тому (2000Рік) – освячено скромний обеліск
22.
15 липня виповнюється 75 років від дня народження Баранця Анатолія
Миколайовича ( Головного лікаря Дашівської лікарні).
Використана
література:
1.
Вінниччина в датах: хронологічний довідник / ВОУНБ ім. К.А.Тімірязєва, відділ краєзнавчої
літератури. – Вінниця, 2000. – 112 с.
2.
Дворецький А. Сідлище Дашівське. Історія утворення та становлення древнього містечка
Дашева, хуторів, сіл та селищ, що належали до володінь Дашівського ключа за
період першої половини XV – початку ХХ ст.. – К., 2015. – 84 с.
