"До набоїв я рівняю слово"

 ...Може, слово стане комусь рідним

І дорогу вкаже з перехрестя.

Може, слово зробить когось гідним,

А когось врятує від безчестя.

Моє слово стогне від любові,

Клекотить від гніву і образи.

До набоїв я рівняю слово - 

Чисті думи і відверті фрази...

             Євген Таранюк. Чистий аркуш  // Майдан. - Вінниця, 2009. - С.7.

    23 серпня виповнилося б 76 років від дня народження журналіста, поета, письменника, публіциста, автора числених поетичних, прозових та публіцистичних збірок, члена Національної спілки журналістів України та Національної спілки письменників України Євгена Таранюка. 

    Євген Митрофанович Таранюк народився у селі Вербівка (тодішня Тодорівка) Дашівського району в 1949 році, тож вшанування пам'яті видатного земляка, ближче знайомство з його творчим доробком стало темою чергового засідання клубу з удосконалення української мови "Мова єднає".

    На зустріч ми запросили: двоюрідну сестру Євгена Таранюка Обертинську Юлію Антонівну, жительку села Китайгород, яка 40 років віддала вихованню діток у Китайгородській школі; Кавуна Миколу Васильовича, журналіста, публіциста, власного кореспондента газети "Вінниччина", близького друга Євгена Митрофановича; Рудник Ольгу Григорівну, краєзнавицю, авторку числених історичних досліджень, що довгий час співпрацювала з паном Євгеном; Баранця Анатолія Миколайовича, лікаря, дашівчанина, автора книг, рецензентом яких був Євген Таранюк.

    Юлія Антонівна розповіла про дитячі роки поета, його особисті якості, бережливе ставлення Євгена Митрофановича до родинних зв'язків, добру та просту вдачу.

    Ольга Григорівна зупинилася на творчості поета, зачитала його вірші.

    Микола Васильович, як найближчий друг, розповів про творчу долю Євгена Таранюка, його громадянську позицію, згадував про участь у подіях на Майдані, розповів  про мало згадувану грань творчості Євгена Митрофановича, як поета-пісняра, доповнивши виступ виконанням пісні  "Пісня".

   Анатолій Миколайович розповів про допомогу у написанні книг, називав Євгена Митрофановича своїм учителем, помічником, наставником.

   Про неодноразове відвідування Дашівського музею, кропітке вивчення іторичних фактів при роботі над історичним дослідженням долі партизанського ватажка Івана Калашника, його співпрацю із істориком - краєзнавцем Миколою Мудраченком розповіла Наталя Олександрівна Головченко, бібліотекарка, краєзнавиця.

    І, звичайно, виступи супроводжувалися читанням поезії видатного земляка. Поезіями , які найбільше вразили кожного з нас, словами, які залишили слід у пам'яті та душі...