Осінь
Володимир Сосюра
Облітають квіти, обриває вітер
пелюстки печальні в синій тишині.
По садах пустинних їде гордовито
осінь жовтокоса на баскім коні.
пелюстки печальні в синій тишині.
По садах пустинних їде гордовито
осінь жовтокоса на баскім коні.
В далечінь холодну без жалю за літом
синьоока осінь їде навмання.
В’яне все навколо, де пройдуть копита,
золоті копита чорного коня.
синьоока осінь їде навмання.
В’яне все навколо, де пройдуть копита,
золоті копита чорного коня.
Облітають квіти, обриває вітер
пелюстки печальні й розкида кругом.
Скрізь якась покора в тишині розлита,
і берізка гола мерзне за вікном.
пелюстки печальні й розкида кругом.
Скрізь якась покора в тишині розлита,
і берізка гола мерзне за вікном.
1938
Осінь - пора вдумливої краси, що надихає творчі душі на прекрасні поетичні рядки, на дивовижні пейзажі...
У формі поетичної години відбулося чергове засідання клубу "Горлиця". Учасники клубу зачитували вірші Ліни Костенко, Олександра Пушкіна, Івана Франка, Федора Тютчева та твори місцевих поетів: Григорія Денисюка, Ніни Пашківської, Василя Задорожного.
Немає коментарів:
Дописати коментар