Нині стародавня церква, що розташована у мальовничому
місці над Собом, офіційно визнана «Перлиною Поділля» за № 7.
(Світлина Володимира Авраменка, м.Ірпінь)
Як відомо,
козаки відзначалися великою набожністю. Вони регулярно жертвували великі кошти
на церкви і монастирі. Питання релігії в системі тодішніх цінностей посідало
найважливіше місце. Не випадково гетьмани кликали козаків на бій за віру
православну, за Україну, ставлячи поміж цими поняттями знак рівності.
Покровителем
усіх християн вважався Архангел Михаїл. На прапорах запорозьких козаків він був
символом перемоги, на княжих гербах – християнським патроном, у народній уяві –
благодійним заступником.
Характерно, що
Свято – Михайлівський храм у Дашеві збудований на честь Архістратіга Божого
Міхаїла. Будівництво велося за кошти прихожан, але най більшу частку внесли козаки Кальницького полку та Дашівської сотні.
Першооснова
храму була зведена в 1641 році з благословення православного Преосвященного
Митрополита Київського Петра Могили.
Храм пережив не
прості часи татарських набігів, коли вберегли його оборонні вали, річка Соб і
хоробрі захисники.
Свято-Михайлівський храм – один із найкращих витворів дерев’яної архітектури Поділля. Це пам’ятка національного значення.
Церква остаточно
була збудована в 1764 році. До первісної, побудованої хрестом, були зроблені
низькі прямокутні прибудови у стилі класицизму. На стінах і в куполі олійний
розпис кінця XIX – початку ХХ ст. , зроблений Євгенією Петропавловою.
Тут можна
побачити і народні подільські ікони XIX ст. , які свідчать про потужну
місцеву традицію релігійного мистецтва.
Свято-Михайлівський храм, у стінах якого звертались до Всевишнього :
Максим Залізняк, Іван Гонта, Іван Богун і навіть Тарас Шевченко (його вірш «Сріблясті
куполи» - саме про наш храм, а в архівах зберігся малюнок нашої церкви,
зроблений рукою Тараса), додає відповідальності й тривоги за святиню, її
збереження для прийдешніх поколінь парафіян.
Особлива подяка
тим благодійникам, які пам’ятають свої родові
коріння, а живуть в інших місцевостях: Сметанюку Сергію Івановичу, Пічкуру
Леоніду Дмитровичу, Андріяшу Віктору Олександровичу.
Найбільше
паломників приїздять приклонитися до ікони Божої Матері «Ізбавительниці».
Дашівська «Ізбавительниця» писана 1896 року в Єрусалимі й освячена на Гробі
Господньому. Уже 118 років Вона оберігає, зміцнює, заспокоює, дарує віру.
Нині церковна
громада, готуючись до 250-річчя, облагороджує будівлю храму та церковне подвір’я.
Запрошуємо всіх
християн розділити з нами радість святкування 250-ліття нашого
Свято-Михайлівського храму селища Дашів Іллінецького району Вінницької області.
Програма
святкування у суботу
19 липня 2014 року:
9.00 Зустріч
Архієпископа Тульчинського і Брацлавського Іонафана;
9.30 Архієрейська
Божествення Літургія.
По закінченні
концерт духовної пісні.
Освячення води,
мирування, фото для історії парафії.
Святкуючи ювілей
церкви як храму, ми повинні пам’ятати, що «Церква –
це є ми, кожний із нас». Що ми маємо в своєму серці, в своїй душі та у своїй
вірі.
Коли ми будемо
любити один одного, то насправді зможемо любити довкілля, свій рідний край, своє
село, родину, сім’ю, парафію. І ця любов примножиться, коли в нашому серці
буде віра в Господа.
Запрошуємо
прилучитися до тих поколінь, які черпали силу Божої благодаті в цьому храмі за
250 років.
Євгенія
Шаповалова,
прихожанка Свято-Михайлівського храму,
селище Дашів.
